Ставлення до «сидіння» дитини в соцмережі в кожного своє. Хтось підкорився модній тенденції і дозволив завести свої сторінки всюди, де дитині цікаво. Хтось суворо регламентує час на віртуальне спілкування. Інші - використовують аккаунт дитини, аби знати її коло спілкування, бути в курсі справ у школі, стосунків з однокласниками й друзями. А дехто - суворо забороняє будь-яке спілкування в інтернеті. Хто правий? На це запитання ми спробували відповісти разом із психологом Валерією Аксьоновою.

Забороняти користуватися соціальними мережами сучасній дитині не можна, адже так батьки ізолюють її від цілого світу інтересів, яким користуються її однолітки, — вважає психолог. — Така заборона може загальмувати процес соціалізації дитини в суспільстві, а свій аккаунт вона заведе все одно, потайки від батьків. Тому, навіть якщо ви самі не користуєтеся соціальною мережею, саме час поцікавитися, як вона діє, які можливості має. Заведіть і собі сторінку, а потім разом з дитиною відкрийте і її власну. Постійно пояснюйте, що в інтернеті, як і в житті — ті самі правила і закони, хоча здається, що в віртуальному світі можна робити все безкарно. Можливо, спершу, якщо це школяр 5 - 6 класів, домовтеся разом заходити в соціальну мережу. Але поступово доведеться навчитися довіряти своєму чаду самостійно спілкуватися з друзями.

ЧОТИРИ «ЗА» ВІРТУАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ

1.    Дитина опановує роботу з комп'ютером і в інтернеті.

2.  Отримує безліч інформації, навчається її «фільтрувати», що позитивно впливає на логічне мислення, пам'ять, увагу.

3.   Якщо друзі чи однокласники живуть в іншому місті або районі великого міста, школяр не випадає зі свого кола спілкування, перебуває в курсі останніх подій у житті однолітків.

4.  Під час листування з іншими дітьми відточує вміння грамотно будувати речення, висловлювати свої думки.

П'ЯТЬ «ПРОТИ» ВІРТУАЛЬНОГО СПІЛКУВАННЯ

1.    Світ соціальної мережі розмиває рамки загальноприйнятих понять: добре/погано, пристойно/непристойно, красиво/вульгарно тощо. Дитяча психіка незахищена перед світом, де здається, що можна все і ніхто про це не дізнається.

2.    Спілкуючись з однолітками в неформальній ситуації (тобто поза школою чи гуртком) тільки в соцмережі, дитина не розвивається емоційно. Адже текстові повідомлення позбавлені міміки, жестів, енергетичних імпульсів. Важко визначити, чи людина щира, як вона відреагувала на висловлювання співрозмовника.

3.    Спотворюється розуміння дружби, адже в мережі в тебе може бути 300 френдів, та запросити на День народження в реальному світі нікого.

4.    Виникає проблема самоідентифікації малого учасника соцмережі, адже в інтернеті можна зробити себе розумним, дотепним, популярним і гарним, а в житті залишатися сірою мишею, нецікавою одноліткам.

5.    Батьки не можуть проконтролювати, з ким спілкується дитина, яку інформацію вона отримує. Адже не треба забувати, що в мережі повно педофілів і просто людей не сповна розуму.

Хоча недоліків соцмереж у нас назбиралося трохи більше, майте на увазі, що всі ці «небезпеки» справді загрожують дитині, якщо вона проводить у віртуальному світі більшу частину дозвілля. Тому намагайтеся зайняти школяра в реальному світі. Проводьте час разом, читайте книжки, дивіться фільми. А основне — постійно спілкуйтеся, пояснюйте, не тільки слухайте, а й дослухайтеся до своєї дитини. Тоді ви зможете запобігти неприємним ситуаціям.

Ставлення до «сидіння» дитини в соцмережі в кожного своє. Хтось підкорився модній тенденції і дозволив завести свої сторінки всюди, де дитині цікаво. Хтось суворо регламентує час на віртуальне спілкування. Інші - використовують аккаунт дитини, аби знати її коло спілкування, бути в курсі справ у школі, стосунків з однокласниками й друзями. А дехто - суворо забороняє будь-яке спілкування в інтернеті. Хто правий? На це запитання ми спробували відповісти разом із психологом Валерією Аксьоновою.

Читати далі

- Коли дитину оточує критика, воно звикає засуджувати.

- Коли дитину оточує ворожість, вона звикає воювати.

- Коли дитину оточують насміхання, воно стає невпевненою в собі.

- Коли дитину хвалять, вона вчиться цінувати інших.

- Коли дитина живе з почуттям сорому, вона набуває комплексу провини.

- Коли дитина живе в атмосфері толерантності, вона вчиться бути терпимою.

- Коли дитина живе в атмосфері підтримки, вона вчиться бути впевненою в собі.

- Коли дитина живе в атмосфері чесності, вона вчиться бути справедливою.

- Коли дитина живе в атмосфері безпеки, вона вчиться довіряти іншим.

- Коли дитина живе в атмосфері схвалення, вона вчиться любити себе.

- Коли дитина живе в атмосфері відкритості, довіри, прийняття, доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Чого не слід говорити дитині!

 

ПАМЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

-  Поважайте дитину. Не критикуйте її весь час, не зловживайте повторенням відомих істин.

-  Підтримуйте в дитині почуття гордості, самоцінності, самоповаги, які є не обхідною умовою розвитку особистості.

-  Уникайте грубощів у спілкуванні, зауважень, що викликають у дитини образу, не сприйняття.

-  Зверніть увагу на свій тон і форму звертання до дитини. Зверхність, наказова форма висловлювань неодмінно викличуть у неї зовнішній чи внутрішній опір, погіршать ваші стосунки, зроблять їх більш конфліктними та напруженими.

-  Приділяйте дитині максимум уваги. Цікавтеся її справами, інтересами, навчанням, друзями, почуттями, думками.

-  Цінуйте все те, що цінує ваша дитина, або хоча б не глузуйте з того, чим вона дорожить.

-  Намагайтеся не бути категоричними в судженнях і не давати безпідставних оцінок з приводу конкретних подій та окремих дій дитини.

-  Виявляйте чуйність до дитини, будьте разом з нею і в радості і в смутку.

-  Якщо дитина не ділиться з вами переживаннями, думками, подіями свого життя, не намагайтеся дізнатись про них силомір, краще подумайте, чому так відбувається і що вам треба зробити, щоб завоювати її довіру.

-  Надавайте дітям більше самостійності – у прийнятті рішень, виконанні певних справ, залучайте до обговорення сімейних проблем.

-  Довіряйте дітям. Контролюйте результати виконаної роботи або якихось важних її етапів.

-  Не залякуйте батьківською карою, дайте дитині усвідомити, що ви – перші люди, до яких можна звернутися в усіх складних життєвих обставинах.

-  Умійте прощати навіть те, що прощати нелегко.

-  Якщо ви бажаєте дитині добра, готуйте її до вибору небажаного і відмови від бажаного.

-  Шановні батьки, пам’ятайте, доля дитини – у ваших руках!

Екскурсія, яку для нас організував  Віктор Миколайович Саєнко по приватному музею, справила незабутнє враження. Яких тільки в ньому немає експонатів! Учні ходили по кімнатах слідом за господарем і, роздивляючись раритетні речі, то і справа ахали! І багатства ці чималі: тут і колекція археологічних знахідок, і технокомпозіціі, виконані студентами місцевого аграрного технікуму, і добірка мінералів, і зразки щодо старої і дуже старої радіотехніки. Особливе місце в музеї займає військова колекція. Німецький пропуск в кінотеатр часів війни в ній є, снаряд від "Катюші", військова форма, що сусідить з українськими вишиванками та сумками, плетеними з очерету. Всього не перерахувати. Велика вдячність  Віктору Миколайовичу за його ентузіазм і надзвичайно цікаву екскурсію!





1.Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток дитини . Тому - не гайте часу. Пізніше це зробити набагато важче. 

2. Формуйте самоповагу.

Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати і навіть зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати , що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. 

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: 
• щира любов до батьків дає відчуття захищеності; 
• приязне ставлення до навколишніх, не лише до близьких і рідних;
• зовнішня привабливість: одяг, манери; 
• можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, вчителів, ровесників. 
• Висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; 
• Мати хоча б середній запас слів, вміти підтримувати розмову. 

4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп’ютера чи телевізора.

Телевізор, комп’ютер, як злі чаклуни, здатні красти в дитини години, дні й роки . Надмірне сидіння перед телевізором чи комп’ютером гальмує в дітей розвиток мовлення. Діти стають нервовими, миттєво реагують дією, не намагаючись осмислити та обговорити події. Потрібно залучити дітей до занять спортом, музикою, читанням, корисною роботою, тощо. 

5. Виховуйте відповідальність і порядність.

Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні звички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше ровесників. 

6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя . Діти мають бачити все тільки добре та розуміти "хочу"і "треба". 
Любов і повага між членами родини краще за будь-яку лекцію дадуть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це,насамперед, рівноправність у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу. 

7. У кожної дитини має бути гарний друг.

Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири й поведінку. Батьки спрямовують і зміцнюють цю дружбу та дбають про якнайширше коло знайомств із ровесниками з благополучних сімей. 

8. Будьте вимогливими.

Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вмінням робити щось краще за інших виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги:дотримуватися порядку у домі, організовувати своє дозвілля, гідно поводитися. 
Не будьте тиранами . Запам’ятайте, що відповідальними, розумними й слухняними діти стають не одразу. На це треба витратити роки. 

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Подбайте, щоб вони без примусу набули трудових навичок, заповніть їх життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху . Нехай вчаться долати труднощі. 

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках. Беруть участь у сімейних нарадах . Нехай якнайраніше привчаються робити щось для інших, особливо, те, що в них добре виходить.



За матеріалами: Освіта.ua